27 березня студенти І курсу напряму «Культурологія» дотримали свої обіцянку після відвідання Музею Історії Києва і вирушили екскурсією центральною частиною столиці. Для першокурсників екскурсію провів випускник Інституту філософської освіти і науки, києвознавець Сергій Савченко. Публікуємо враження Світлани ФАРИНИ, яка не залишилась байдужою до сьогоднішнього стану архітектурних пам'яток.
Мешкаючи в столиці, ми щодня ходимо одними і тими ж самими вулицями, проходимо повз одні і ті ж самі будинки. І здавалося б, нічого цікавого, адже ці по-своєму незвичайні, але буденні для нас об'єкти, вже неодноразово потрапляти в поле нашого зору. Але водночас як нечасто, знаходячись у шаленому ритмі міського життя, ми наважуємося зупинитися і озирнутись. Зупинитсь і замислитись, що навколо нас закарбована історія. Вона знаходиться між новими багатоповерхівками, блідне від дощів і сонця, лущиться і осипається від вітру, а подекуди цілеспрямовано знищується. І що найцікавіше: ця історія не сіра й нудна, а яскрава і чудернацька, з мармуровими обличчями, бароковими «вивертами» та казковими башнями.
Якщо вас зацікавило вищесказане, то можливо не все ще втрачено. Достатньо вийти з гуманітарного корпусу після пар і прогулятись Бульварно-Кудрявською чи Гоголівській вулицями – ви побачите, що нас оточує архітектурна краса! Перераховувати історичні пам'ятки буде зайвим, адже цінні споруди можна знайти на кожній вулиці. Та й описувати характеристики того ж будинку з кішками чи будинку Роліт марно, оскільки кожен по-своєму особливий і вимагає особливої уваги. Єдиними спільними рисами цих споруд є їхня історична та мистецька цінність, а також краса та неповторність. Особливий шарм, яким насичена кожна будівля, повертає нас в минуле і на місці потрісканих стін, віконних ям та уламків декорованого фасаду найбільш понівечених екземплярів уява створює неповторні образи архутектурної величі.
Гадаю, що така екскурсія була б цікавою не лише для нас, студентів, які тільки-но приїхали пізнавати столицю, а й для корінних мешканців Києва, які іноді навіть не здогадуються про те, що поряд з ними повільно тліє на вогнищі часу щось незвичайне й загадкове. В будь-якому разі ми залишились приємно враженими від побаченого і почутого. Тут заслуга молодого, але цікавого екскурсовода Сергія Савченка. Звичайно лімітований обсяг часу не дозволив нам розглянути кожну цікаву будівлю, яка траплялася на шляху, але все ж ми побачили чимало чудових і химерних речей у найбільш звичних і буденних для всіх місцях.
Найприкріше, що будівлі, які можна назвати перлинами архітектури Києва, сьогодні прямо на очах розсипаються від байдужості суспільства. Вони знаходяться поза увагою широких мас, пропустивши наперед суспільні кофлікти, політичні інтриги, боротьбу за матеріальні блага. Я впевнена, що Київ має набагато більше прекрасних місць, які радували б око туристів і обитателів міста своєю незвичною красою. Набагато більше, аніж в старовинних містах Європи. Іншим містам складно позмагатись у тому, що приховує в собі Київ. Проте є нагальна потреба капітальних ремонтів та реставрацій цих будівель, адже халатність та байдужість може назавжди позбавити нас такого цінного спадку. За умови, якщо їх приведуть до ладу, це може стати візитівкою Києва, як міста з багатою та строкатою історією.
Як би там не було, а не звернути свою увагу на такі факти неможливо. І звичайно ж душа культуролога, як поціновувача всього прекрасного, не може промовчати про потребу в збереженні цих шедеврів. Тож ми усією групою плекаємо надії, що в найближчі десятиліття Київ оновиться і відродиться, як справжня європейська столиця. Хіба не цього ми прагнули?
