Вже другий рік поспіль кафедра філософської антропології продовжує гарну традицію, а саме – об’єднує навколо актуальних питань сьогодення молодих викладачів, аспірантів і студентів різних ВУЗів України та різноманітних спеціальностей.
В цьому році була запропонована для наукової дискусії тема, яка, мабуть ніколи не втратить актуальності: «Втрата і знаходження сенсу в бутті людини: можливості психоаналізу, арт-терапії і філософської публіцистики».
Приємним сюрпризом для усіх учасників конференції став концертний виступ-привітання від юних талантів з Факультету мистецтв імені Анатолія Авдієвського, який зініціював декан факультету, заслужений діяч мистецтв, доктор педагогічних наук, професор Федоришин Василь Ілліч. У залі лунали запальні українські народні пісні. Зокрема, «На вулиці музиченька грає…», «Мамина вишня в саду», «Купи мені, милий, черевички». Слова цих пісень у майстерному виконанні прекрасного музичного колективу навіяли на багатьох присутніх щемливі ностальгічні спогади з дитинства та налаштували на патріотичний дух.
У вітальному слові завідувач кафедри філософської антропології, доктор філософських наук, професор Крилова Світлана Анатоліївна відзначила важливість для кожної людини усвідомлено проживати своє життя та розуміти своє призначення, адже, як відзначила завідувач кафедри, «мабуть немає у всьому світі людини, яка б хоч раз у житті не задала собі питання: для чого я живу і в чому моя місія?»
Згадуючи у своїй доповіді класиків філософської думки, від яких ми можемо почерпнути нескінченну мудрість щодо пізнання та розуміння сенсу життя, Світлана Анатоліївна відзначила, що сучасний філософський дискурс потребує нової методології, яка відкриє нові перспективи досліджень. І саме в цьому напрямку розвивається нова сучасна методологія – філософська антропологія як метаантропологія. На базі кафедри філософської антропології вже декілька років поспіль під керівництвом доктора філософських наук, професора кафедри філософської антропології Н.В. Хамітова успішно проводить свою роботу Лабораторія метаантропологічних досліджень. Про плідну роботу цієї лабораторії досить переконливо свідчить велика кількість захищених докторських та кандидатських дисертацій і магістерських дипломних робіт з постановкою цікавих й актуальних проблем і новаторськими підходами до їх усвідомлення та розв’язання.
Світлана Анатоліївна відзначила, що досвід метаантропології світоглядно спрямовує особистість у питаннях знаходження сенсу життя. Адже методологія філософської антропології як метаантропології чітко показує, наскільки конструктивно може рухатись людина, шукаючи сенс життя при переході від буденного до граничного й метаграничного буття і, відповідно, до особистісного та філософського світогляду, в яких вияскравлюється ясність і продуктивність сенсожиттєвої позиції людини.
На завершення своєї доповіді, Світлана Анатоліївна сказала душевно пронизливі слова: «Сенс життя неможливий без любові до Іншого, але й любов до Іншого неможлива без любові до себе. Адже тільки та людина, яка любить себе, а не жаліє, багато досягає у житті та наповнює сенсом не лише своє життя, а й допомагає іншим знайти свій власний сенс існування».
У своєму вітальному слові Хамітов Назіп Віленович, доктор філософських наук, професор, Президент Асоціації Філософського мистецтва, завідувач лабораторії метаантропологічних досліджень кафедри філософської антропології зробив наголос на тому, що філософія є не лише пізнання, а й творчість.
Вчений зазначив, що актуальність проблем кожної галузі знання завжди є відносною – змінюються часи і змінюється актуальність. Проте у справжній науковій актуальності є, на його думку, і щось позачасове – якщо ставляться методологічні питання, що є значущими для будь-якого часу. Тим більше це стосується галузей філософського знання, в яких постають не лише методологічні, а й світоглядні питання. Це ті питання, що зумовлюють життєву позицію і віру людини, на основі яких вже й стає можливим застосування методології як інструмента. В цьому значущість і вічна актуальність філософії для науки і всіх інших форм культури, зазначив Н.В. Хамітов, – ставлячи й розв’язуючи світоглядні питання, філософія виходить на інтегральні методологічні конструкції й структури, які не можуть бути вироблені в конкретно-науковому знанні.
На думку Н.В. Хамітова, сказане великою мірою стосується такої галузі філософського знання як філософська антропологія, що інтегрує досягнення спеціальних наук про людину, даючи їм світоглядно-методологічні ключі, а окрім того, досліджує людську природу, її межі та можливості у власному предметному полі – за межами спеціальних дисциплін. Назіп Віленович підкреслив, що практичний поворот в сучасній філософській антропології є вкрай актуальним, і відбувається він у вітчизняному контексті, як показує ґрунтовний аналіз ситуації, через зустріч з психоаналізом і публіцистикою, які наповнюються гуманістичним змістом і глибиною розуміння суперечливої природи людини. Разом із тим, в своїх найбільш конкретних формах цей практичний поворот здійснюється тоді, коли ми виходимо на актуальні для нашої країни доленосні соціально-комунікативні проблеми, і філософська антропологія починає взаємодіяти з соціальною філософією, соціальною психологією, соціологією, політологією і низкою інших наук, що вивчають суспільне у бутті людини. Вона починає взаємодіяти з ними, гуманізуючи на рівні світоглядних рішень та методологічних підходів; в процесі цього філософська антропологія, з точки зору Н.В. Хамітова, виходить за межі лише академічного кола, стаючи філософією людяності для всього суспільства.
Проте практичний поворот у будь-якій науці можливий лише тоді, коли вона зробила справжній теоретичний поворот. На думку Н.В. Хамітова, це поворот від зацикленості на інтерпретації текстів модних зарубіжних авторів, зацикленості, яка укорінена в саморепресивній сакральній герменевтиці текстів класиків радянської доби. Назіп Віленович висловив переконання, що теоретичний поворот у вітчизняній філософській антропології – це поворот до мужності бути автором, мужності творення власних методологічних підходів і використання їх для вирішення актуальних проблем сьогодення в Україні та світі.
Вчений підкреслив, що, ретельна робота з тестами, їх витлумачення є необхідним етапом філософсько-антропологічного і, зрештою, будь-якого філософського дослідження, але зупинка на цій роботі означає зупинку на емпіричному рівні, адже аналіз текстів – це є емпірія для філософа, так само як для вченого емпірією виступає аналіз фактів та результатів експериментів. Спроба видати роботу з текстами (нехай дуже професійну, зі знанням мов і вимови тощо) за теоретичний рівень філософського дослідження – це імітація теоретичного, на основі якої неможливе практичне.
Назіп Віленович зробив висновок, що сучасна вітчизняна філософська антропологія повинна пройти щаблями: емпіричне – теоретичне – практичне, що потребує від дослідника мужності, наполегливості і гідності, коли він піднімається над саморепресивними зусиллями і створює по-справжньому живий авторський текст. Демонструючи власні творчі здобутки, Н.В. Хамітов презентував свою нову книгу «Філософська антропологія: актуальні проблеми. Від теоретичного до практичного повороту», в якій представлені ідеї набули системно розвинуті.
Доповіді Світлани Анатоліївни і Назіпа Віленовича надихнули учасників конференції та налаштувала на творчу співпрацю, про що свідчить величезна кількість бажаючих виступити, поділитись власним творчим досвідом і подискутувати.
Кандидат філософських наук, журналіст Предеїна Марія у своїй доповіді «Я знаю все, але тільки не себе»: «Я» в поезії Ф. Війона» наголосила, що відомий поет Франсуа Війон, цікаво показує у своїх художніх творах, як можна допомогти людині вийти з буденного буття та перейти до метаграничного буття, для того, щоб по-справжньому пізнати себе та віднайти свій власний шлях та смисл життя. Марія Предеїна проаналізувала також еволюцію зміни сенсу життя в епохи Античності, Середньовіччя та Відродження. Наостанок Марія процитувала такі рядки з поезії Франсуа Війона:
«Велел апостол позабыть вражду
И вместе мыкать горе и нужду,
Любить друг друга, попусту не споря,
Лишь в мире счастье, нет его в раздоре.
Об этом не напрасно речь веду, –
Написано злодеям на роду:
Кто сеет зло – пожнет позор и горе!»
Наступними до виступів долучилися: Репетій Світлана – кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології дошкільної освіти та дитячої творчості із доповіддю: «Духовне самовдосконалення особистості як сенс її життя», Караченцева Лариса – кандидат філософських наук, науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України із доповіддю: «Без-основна справедливість як етична засада», Коломієць Олександр – аспірант відділу філософської антропології Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України із доповіддю «Сенс життя в екзистенціальному та метаантропологічному філософських дискурсах», Цурський Руслан – аспірант кафедри філософської антропології Факультету філософської освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова із доповіддю «Доля як феномен людського буття» та багато інших цікавих виступів.
Зокрема слід відзначити ще одного цікавого доповідача, гостя з Індії, аспіранта кафедри філософської антропології Факультету філософської освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова Дандекара Дхармеша та його доповідь «Метаантропологічна парадигма осягнення гендерних аспектів політичного лідерства». Представник іншої держави продемонстрував усім присутнім майстерну обізнаність в області застосування методології метаантропології у дослідженні питання політичного лідерства.
Не менш цікавими були й інші доповіді, зокрема Орищенка Олега – аспіранта кафедри філософської антропології Факультету філософської освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова «Перехід від граничного до метаграничного буття людини: проблема критеріїв», Крагель Каріни – студентки Факультету філософської освіти і науки Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Дилема вибору життєвих орієнтирів: пошук та результати», Клименко Андрія – студента магістерської програми «Філософська антропологія та психоаналіз» кафедри філософської антропології Факультету філософської освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова «Філософія давніх вед у сучасній психотерапевтичній практиці: методи застосування», Терлецької Наталії – студентки магістерської програми «Філософська антропологія та психоаналіз» кафедри філософської антропології Факультету філософської освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова «Людина та постлюдина: чи є сенс життя за межами людського?», Ткачука Володимира – студента магістерської програми «Філософська антропологія та психоаналіз» кафедри філософської антропології Факультету філософської освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова «Феномен жіночої тілесності та сексуальності»; Манагарової Вікторії – студентки магістерської програми «Філософська публіцистика, філософське мистецтво і арт-терапія» кафедри філософської антропології Факультету філософської освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова «Людина-«Ризома». Втрата орієнтирів та нова надія на зцілення: постмодернізм, метамодернізм, постметамодернізм» та багато інших цікавих доповідей.
Ще однією родзинкою конференції (після музичного виступу аматорських колективів Факультету Мистецтв імені Анатолія Авдієвського) стала доповідь
Безклинської Ольги – студентки магістерської програми «Філософська публіцистика, філософське мистецтво і арт-терапія» кафедри філософської антропології Факультету філософської освіти і науки НПУ імені М.П. Драгоманова на тему: «Актуальність впровадження музикотерапії в навчально-виховний процес». Учасники конференції настільки захопилися доповіддю Ольги про лікувальний та терапевтичний ефект музики, що не побачили, як всі присутні у залі підхопили слова відомої пісні «Квітка-душа» у виконанні народної артистки України Ніни Матвієнко:
Ой, не зоря в небі запалала,
То на землі квітка розквітала,
Там де трава, як зелений шовк,
Ранок прийшов, але квітку не знайшов.
Ой то цвіла та не квітка красна,
Ой то душа, що шукала щастя,
Квітка-Душа ніжна і жива,
Вітер почув і приніс її слова.
Приспів:
Весен і зим - дай Бог!
Віри і сил - дай Бог!
Щастя усім - дай Бог!
Ой де Весна коси розплітала,
Квітка цвіла і не облітала,
Мрії і сни, зелена трава,
Тільки душа і квітуча, і жива!
Спільний спів збадьорив, зблизив та надихнув усіх учасників конференції. II Всеукраїнська науково-практична конференція аспірантів і студентів «Втрата і знаходження сенсу в бутті людини: можливості психоаналізу, арт-терапії і філософської публіцистики» показала, що лише в єдності, консолідуючись, можна знайти відповідь навіть на такі сакральні і на перший погляд недоступні для людського пізнання філософські запитання і навіть знайти філософський камінь :-)
Кандидат філософських наук,
доцент кафедри філософської антропології,
Шкіль Л.Л.
